Ти чуєш, друже, вітер в вікна б’ється?
Забутий в полі, відчаєм реве,
У серці помста буревісному не йметься,
Щоб злом занапастити все живе.
Шукає душі, легкі до наживи,
Думками пеленає слух і зір…
І світлої не бачать вже стежини,
Ідуть туди, де править лютий звір.
Як стадо злякане піщаним буревієм,
Біжать на голос горе-пастухів
Від голосу, що тихим вітром віяв,
І на хресті людей спасти хотів.