Беремо щастя ми та інколи не бачим,
Як біль навколо сіємо у світ,
Холодні, не жаліємо, не плачем,
Порушуємо правди заповіт.

Великим щастям робимо пожежі
І спалюємо душі без вагань -
Без Бога в серці, горді й незалежні, –
Обранці нерозважливих діянь.

Безжально хилим світ під власні ноги,
Неначебто над всесвітом пани.
А в суті – звірі, мавпи-бандерлоги,
Бажань пустих занедбані сини.