Мої роки позаду

Мої роки позаду, мов покоси,
Перед обличчям вічності лежать.
Попереду пшеницею у росах
Хліба мої нескошені стоять.

Притомлений на середині поля
Я на стерню кладу свою косу…
Та знаю, на цім полі Божа воля
Світів далеких відкрива мені красу.

Я відпочину та до праці стану,
І незбагненності межу знов перейду,
У роздумах скошу частинку лану…

Роками в праці до прозріння йду,
І шурхіт леза, наче звук осанни,
Почутої у райському саду.

Бреурош Володимир
2011-03-06