Мій Господе, не дорікни мені,
Що я не завжди зберігав Твій спокій,
Поразки терплячи, душею затернів…
Не дорікни, бо Ти ж бо не жорстокий!

Вже час близький із неба перемоги,
Яку роками Ти в мені кував,
Підводячи до вірної дороги…
І я той шлях - навік запам’ятав!

Ти гартував мене, як сталь дамаську,
Кидав у бій - одного проти тьми…
І воскрешав, як я терпів поразку,
Виводячи із темряви тюрми.

Я дякую за милість у науці,
Якою вчив мене Ти бачить суть.
Життя в мені, то відгук революцій,
Які до Тебе впевнено ведуть.