Я «пасусь», наче кінь у лузі,
Що готують його до битви.
А колись були в мене друзі…
Та пустій підкорились гонитві.

Поскакали, мов дикі коні,
Наче й Бога ніколи не знали,
Поклонившись пустій іконі,
Що у серці своїм заховали.

Говорили устами про правду,
І про послух, шанований Богом…
А узріли солодку принаду,
Лиш пилюка стоїть за порогом.

Поскакали, немов у битву,
За своїм, не за Божим крамом.
Як не слухали Божу молитву,
Полягли під ворожим станом.

Моє серце, мов лезо бритви,
Та від бою я втримую ногу,
Бо готують коня на день битви,
А Господь дає перемогу!

Я «пасусь», наче кінь у лузі,
Що готують його до битви.
Так самотньо мені без друзів…
Понесу до Бога молитви.