Пам’яті Покришкіна

Кричали: “Ахтунг! –
німці в небі, -
Покришкін соколом
летить…»
І переляканий той лепет
Параліч визивав умить
У вражих асів гордовитих,
Хрестами мічених, маститих.

Хвости «дракони» піднімали
І, блимнувши на сонці, враз
Заряд свій навмання скидали,
Щосили тиснучи на газ,
Бо в прізвищі «Покришкін» їм
Вчувався неба кари грім.

А сокіл справді
був прекрасний:
Заходив “мессеру” у хвіст,
І льотчик вермахту нещасний
Від розпачу кричав до сліз…
Та постріл, ніби долі рик,
Нещадно обривав той крик.

Горіли “Хейнкелі”,
мов факел,
Коли на лінії вогню
Снарядом реактивним в баки
Покришкін вів свою борню.
І “Юнкерси” не вбереглись,
Коли злітав орел наш ввись.

І “Фокке-Вульфи”
прудконогі
(Двохвості аспиди війни),
Покришкіна гармати строгі,
Неначе вірнії сини,
Свинцем безжально
шматували,
За підлу вдачу покарали.

…У чистім небі мирна синь
І сонце, що голубить землю,
Летить у висі вірний син,
Що мир приніс
до нас в оселю…
Полинув у безмежжя мандри
Герой –
Покришкін Олександр!

Бреурош Володимир
2010-03-03