Після хмар громових, блискавиця де ріже,
Де гуляють вітри навіжені та злі,
Вийде сонце і зорі світитимуть ніжно,
І бурштином роса спалахне на лозі.

На лозі виноградній краплини янтарні
Про життя заспівають натхненно пісні,
Зрозумієш тоді, що трудились не марно,
Недаремно у праці вклонились весні.

Недаремно терпіли дорогу далеку,
Коли волю у серці кували іти,
Кому в злу заметіль, а кому в люту спеку,
За межею людською знайти щоб світи.

І осанну співали забутому Богу
Серед злих вакханалій Ваала жерців -
Тих що хрест цілували і били під ноги,
Як Господь на жнива погукав до женців.