Не питай мене: «Чи легко жити?».
На банальне відповідь не дам.
Та найважче, все ж таки, любити,
Хліб свій розділяти пополам.

Не тому це важко, що голодний.
А тому, що очі вже болять
Бачити фальшивість нині модну
Що добро все спотворила в клять.

«Добрі справи» все навкруг галдять,
Аж до млості в серці, до блювання.
Дать на шеляг, а життя віднять…
Не добро - одне татуювання.

Не питай мене: «Чи легко жити?».
Подивись правдиво на цей світ.
«Очі, кажеш, стали вже боліти?..».
Значить, розум вдягся в Божий квіт.