Двох голосів ти чуєш пісню:
Одна спокусою співа,
А інша грає: «Ще не пізно,
Прийняти Божії слова».
Одна рве серце почуттями,
А друга совістю бринить.
Штовхає перша до безтями,
А Божа зве, не завинить.
Не завинить перед собою,
Перед душею, що близька…
Одна зве вмитися водою,
Друга ж… на Бога наріка.

Два співи вічної природи
Людині пропонують путь:
Один веде у смертні води,
Другий - перемагає лють.