У серці Бога не спокушуй,
Не сип дурницями навкруг,
Бо ними занедбаєш душу,
Занапастиш життєвий круг.

Твоя душа тоді схолоне
До слова Божого й добра
І стане, мов тетеря сонна,
Що біс лихий її обрав.

Життя її злетить на вітер,
Неправда прийде до лиця,
А Бог не подарує квіти
Для слави вічної вінця.

Радітимеш тоді пустому,
Хоч марні будуть ті діла,
І замість дяки Пресвятому –
Із уст твоїх злетить хула.

Тут пащу лев свою розкриє,
Пустельний скимен зареве,
Життя твого зламавши вию,
Катуючи усе живе.