Проснись у лоні колисковім,
Коли покличе світлом день,
І вслухайся в батьківську мову
У ніжнім голосі пісень,
Просякнутих багатством світу,
Який незнаний для людей…
Ту вивчи мову заповіту,
Її притисни до грудей.

І слухай ніжну ту горлицю –
Життя провісницю й весни,
Що знає літа таємницю
Й пророчі Божі диво-сни…
Бо двох світів шляхи здолала,
Щоб ти змогла її почуть –
Душа, що плакала й блукала
У світі, де панує лють.