Світ зорею так радо яснів,
Як зійшов із небес тихий вітер.
І наснився мені серед снів
Божий образ у сріблі літер.

І від того мій дух аж зімлів
У кайданах розлуки і смутку –
Ти явився! А я так хотів
Святим словом наповнити пустку,

Доторкнутись до милості рук,
Ними душу від згуби зцілити…
А без Тебе, мій Боже, я вмру…
І кого будеш вчити любити?