Я все ж таки маю велику надію,
Що хліб і вино стануть виміром мрій,
Що буде не соромно вмерти за мрію,
Й любов’ю вознести квіт Божих надій.

У вірі небесній я землю побачу,
Що скинула траур і квіт бур’янів,
Й Ребекка від дів ханаанських не плаче,
Від квітів весь світ навкруги змедвянів.

Я все ж таки вірю, на краще надіюсь,
Що в ідольських душах зачахне полин,
Згорить у прозрінні… Я ж серцем зігріюсь,
Бо серцем зігрівся у них Божий Син.