Як Згода у Душі вітає Слово,
Що зіркою спалахує з Небес,
Собі ми кращу обираєм Сповідь,
Бо всесвіт наший Господом воскрес.

І Злагода дорогу осіяє
Проникливою мудрістю Творця,
А Доля не рече нам, а співає,
Підводячи до славного вінця.

Десь протиріччя канули позаду
У темні неприборкані світи,
Як Бога зрозуміли сиву правду…

Гуртом приємно в Спокої іти
Стежиною стрункою серед Саду
До дерева Життєвої Мети.