Січе дощем правічна мряка
На вітер кинуті слова.
І в траур вдягнена подяка -
Надій нездійснених вдова.

Дерева чорні замість квіту,
А літо – бідна сирота,
Поодаль крипта заповіту
Й життя порожня калита.

Слова не вдягнені у право,
Душа розхристана стоїть,
І німб зловіщої заграви
Співає пісню лихоліть.