Бажаєш світло одягти в кайдани
Та стати повелителем рабів,
І всесвіту безкрайнього майдани
Твого б нутра прославили богів.

Облудою загаюєш прозріння
І кажеш: «Ми підемо за вогнем!».
Й нема кінця мерзотному молінню,
Що, начебто, відшукує Едем.

Та скільки б ти не лив свого вина
І скільки б штучних не вдягав прикрас,
Світів фальшивих упаде стіна.

Розчавлений ти нею будеш враз…
«Бо ж ти не Прометей, ти – Сатана!» -
Рече тобі, як вирок, Божий глас.