Я бачив світ людей чванливих,
Які не линуть на підмогу,
Коли в них просять допомоги,
Бо дні святкують блудно-хтиві.

І горе світу від наруги,
Де обездолена людина,
Немов знівечена стеблина.
А сильні світу – плоті слуги.

У безпросвітному полоні
Мабуть, замулені навіки
Добра і правди чисті ріки,
А замість них - моря солоні.

Куди ж податися людині
Шукати правду й кращу долю,
Якщо лани духовні голі,
А істини не чути нині?