Пішов у ніч весняний вечір,
До неба місяцем зійшов,
Й згори дививсь на дивні речі:
У терни одягли любов.

Зв’язали дотиком лукавим
І напоїли зіллям кров.
Й на фоні мирної постави
У пеклі мучили любов.

І натовп кинувся радіти,
Коли світанок захолов…
Вели на страту Батька діти,
А вечір вірив у любов.