Коли піду від вас я, любі друзі,
Туди, де людської не знає світ ноги,
Я вас прошу: моїй вклоніться музі,
Якій бажали смерті вороги.

Вклоніться, рідні. Бог вам не належить.
Та Він вам дав усі мої слова…
Я їх писав, чатуючи на вежах
Думок розумних, гімни їм співав.

Я не прощаюсь з вами, любі друзі,
Знайомі, доброзичливці, сини…
Я вас прошу: моїй вклоніться музі,
Зневагою убитій без вини.

Ви не мені повагу завинили
І не до мене на уклін ходіть.
Можливо, ви Творця не долюбили…
Я вас прошу, прийдіть і долюбіть.