Боги марніють. Не марніє Сущий.
У часоплинних течіях віків
Нам погребальних не знайти вінків,
Де постать Бога стала невмируща.

Буття сяйного у собі Митець,
Окрилений жагою дихать вічно,
Прогресію життя правдовеличну
Заплів Господь в духовності вінець.

Не стати люду на шляхи безсмертя,
Не їсти хліба з древніх віщих яс
В полоні марноти і круговерті.

Та суєти порветься конов’язь,
Як душі перед Словом не заперті.
Там Духом осіняє Світлий Князь.