Я велич Всесвіту у зорях бачу,
Глибінь віків в їх променях бездонну,
Її краси цнотливу Примадонну,
Талантом шиту вічного Версаче.

Від захвату мій дух радіє й плаче…
Благословенна будь прозріння мить!
Зоря у космосі душі горить –
Всевишнього їй відкриває вдачу.

О, дзеркало Творця святого слова!
Ти скрізь людині вказуєш на силу
Краси життя безсмертного основи.

В свічаді узнаємо вічність стиглу.
І до нащадків визріла промова:
«Душа Творця законам світу мила!».