Злі генії, уся кебета ваша
Творити славу імені свого -
І вже летить у світло куля вража
Та душу полосують батогом.
А на реєстрах Всесвіту - тривога
І ангели сполохані усі –
Народець відміняє вимір Бога
В омані потойбічних голосів.
В люмінесценті світ ваш – та підробний,
І відблиск – наче вічності вогонь.
Та для життя занадто аж холодний…
О серце, ти до нього охолонь!
Не підперезуй поясом пошани
Потворні стегна звихнутих митців,
Бо Господу завжди звучить осанна
Від добрих геніїв і вічності творців.
- Ви, мудрагелі, що нездатні гріти,
Митці фарбованого у дешевий цвіт,
Ви вічності люмпенів мертві діти,
У ваших жилах - не любов, а лід.