Велика милості фіранка
Дана людині від ядух,
Коли душа – страждання бранка,
В полоні смерті її дух.
Коли задуха від неволі
Веде до серця наглий скін,
Один є Спас від злої долі
Для духа серед кирпи стін:
З останніх сил єством, що гасне,
Нехай то й передсмертний крик,
Позве Всевишнього, нещасна,
Аби відкрив спасіння лик.
А як Творця почує голос
Й повітря вічності хапне,
Розправиться, як в силі колос,
Та костомаху розітне.