З яких віків Ти народився, мудрий, гожий?
З яких світів прийшов у вимір свій,
Та серцем запалив лампаду Божу,
Розгортуючи Всесвіт, як сувій?

Як тихо там Тобі, святая душо!
Чом Дух Твій Трисвятий там не заснув?
А в темряву назустріч людям рушив,
Безодні-води Словом перетнув?

Ти Велет думки із Водою одружився,
З донькою Вічності і Простору без меж,
Кохався з нею ніжно та любився,
Підносячи життя до славних веж.

Із них світився, народивши Сина,
І ангелам, показуючи лик,
Дав пісню миру… Ними вона лине
Із світу, до якого я приник.

І я ту пісню вчу, мов колискову,
Яку співала матінка мені,
І вічного Отця прекрасну мову
У повсякденній стережу борні.