(матері)

Полинув час, неначе птах,
А я назад все повертаю…
І зрю, як на твоїх руках
Дитям малим, ледь, засинаю.
І крізь вуаль легкого сну,
В ласкавім ніжності полоні,
Твій голос чую, мов весну…
Теплом просякнуті долоні
Мене тримають, пестять, гріють,
Голівку гладять, в сни ведуть…
Дитям твою я втілив мрію:
В мені – життя твойого суть!
І я це знаю, розумію:
Пізнавши долі терпкий смак,
Твій дух єство моє омріяв,
Добра бажаючи ознак…

Я пам’ятаю твою мрію,
Борюсь із злом і світло сію…
Твій світ живе в мені, це так!