Вітерець у душі грає рідний мотив,
Почуттями співає до Бога –
Поклик Духа Святого мене пробудив,
Як те дерево будить волога!

Прилетів, доторкнувся до рани душі -
І серденько блаженно тріпоче –
Де блищали безчестя жорстокі ножі,
Виграє Боже слово пророче.

Не іди із душі у Свої небеса,
Надихай, Божий Дух, моє серце,
І на спрагле єство ляже вічна роса,
Задзвенить у пустелі джерельце.

У собі порух Духа уважно ловлю -
Голос тихого, дружнього співу.
Я той спів усім серцем вітаю й люблю…
Відведи мене, Боже, від гніву!