Чи легко бути тим поетом,
Що образ Божий пише словом,
Немов виспівує кларнетом,
Бо ж розуміє Божу мову,
До неба всім єством летить,
Щоб мову чути ту постійно?..
Чи легко образ той творить,
Як гріх кричить, терзає гнівно
І світ тому лиш попелить,
Аби поета того вбить?

Чи легко бути тим поетом,
Що силу думки підкорив
І розуму відкрився братом,
Сумління щире полюбив
І Боже слово слухав гідно,
Щоб дух життя його знайти,
Коли у світі слову бідно, –
Покинули його брати,
Щоб марнославству догодить
Та ще й поета того вбить?

Чи легко бути тим поетом,
Що хоче душу людям дати,
Постать добра святим солдатом,
Щоб зняли прагматизму лати,
Пізнати цінність неба слова –
Карати Господа краси,
Коли навкруг лунає мова,
Що гріх її розголосив,
Немов петлі поставив нить,
Аби усе, що Боже, вбить?!