*(балада-пісня для кобзаря,
муз. А.Чечеля) **

На Юрковім полі смуток
поселився,
Бій перед очима котрий рік стоїть,
Світ на тому полі кровію умився
Ранньою весною ще воєнних літ.

Як ішли на Корсунь
Конєва танкісти,
Йосипівський тільки
подолали шлях,
Перед полем стали,
наче мирним, чистим,
Турія за полем, в ній –
ворожий стяг.

Із броні піхота важко піднялася
(Тільки що із боєм
селище пройшли),
Як на полі тому буря здійнялася –
Супостата люто гримнули стволи.

І куди подітись
від вогню солдатам?
Як направо підеш –
не звільнить село,
Повернеш наліво –
не здолаєш ката,
Боягуза мітку приймеш на чоло.

Та в обличчя смерті глянуть –
не звикати,
Піднялись в атаку вої, як один,
Хтось кричав щосили,
хтось мовчав затято,
Всім ім’я єдине –
батьківщини син.

Проти страху мужність
з волі піднялася,
Із синів любові до своїх отців –
На простому полі
кров струмком лилася,
За Вітчизну вбито тисячу бійців!

На Юрковім полі
поселився смуток,
Ще відгомін битви
вітром шелестить,
Бій синів відважних
полю не забути -
Пам’ять про героїв
цій землі болить.

Поле ім. героя Радянського Союзу Юркова Олександра Дмитровича, яке знаходиться в Новомиргородськім р-ні Кіровоградської області біля перетину доріг, які ведуть до села Йосипівка (на схід) і до села Турія (на захід). У лютому 1944 р. при оточенні Корсунь-Шевченківського угрупування фашистських військ тут стояли на смерть воїни 6-ї гвардійської Орловської Хінганської стрілецької дивізії 2-го Українського фронту. На полі, площею 120 га під час воєнних дій загинуло більше 1000 радянських бійців. Село Турія звільнено від фашистських загарбників ціною неймовірних втрат 9 березня 1944 р., село Йосипівна – 8 березня 1944 р.