Коли у тілі дві людини борються,
Дві сили вічні бій тяжкий ведуть,
Людина світла Богу тихо молиться,
А зла людина прокляне ту путь.

Душі свідомість в час борні пульсує –
То думка темна рушить світла мить,
То Божий ангел із небес подує
І думка зоряна в душі враз засурмить.

Було так завжди, від початку віку,
Щоб в людях Божий образ спопелить,
Думок смертельних послано без ліку,
Отруту, здатну розум очорнить!

Важка борня та для душі людини,
Але життя не оцінить ніяк,
Якщо не знать випробувань години
І перемогу не кувати так:

Коли у тілі дві людини борються,
Дві сили вічні бій тяжкий ведуть,
Людина світла до Христа пригорнеться…
А то вже перемоги вічна суть!