Гармати заліззям стріляли підняті,
Німецькі траншеї довбали затято,
Годину і другу ревла канонада
Та рвала на клоччя фашистського гада.
А потім раптова у досвітку тиша,
Палає ранкова зоря в небі лише,
В траві навіть коник заліг, не сюрчить,
І зірка у небі суворо мовчить.
Та що це за тупіт здіймається грізний?
То суне два війська на конях залізних,
Йде лава на лаву, весь простір гуде,
Лящить, гуркотить, наче монстр іде!
На баштах гарматами водить лиш тихо
Хрестами від смерті прикрашене лихо,
А правда зіркова борців за Вітчизну
Тій смерті пророчить погибель залізну.
Зійшлися під Курськом у битві жорстокій
Дві сили. За силами - простір широкий:
За німцем - побита лежить чужина,
За воїном красним – народу стіна!