Моя дитино, що ти знаєш
Про бій минулої війни?
Чи ти уяву в серці маєш
Про те, як танкові клини
Сікли Вітчизну
на шматочки,
Де предки наші
жали злак,
А їхні юні ще синочки
Ішли з гранатами на танк,
Приймали бій
в годину скрутну
Обійстя щирого сини,
Немов ставали
на спокуту,
Щоб нам не мати їх вини
За те, що дім
не боронили,
Вітчизну-матінку свою…
І били німця, ох як били
В нерівнім силами бою!

Моя дитино, їх забули,
Належну шану не дають,
Немов ніколи і не чули
Про ту війни
криваву путь…
Буває, кинуть милостиню,
Немов із панського плеча,
Тим, хто
Вітчизну-берегиню
Спасав від підлого меча.
Запам’ятай, моя дитино,
З героями не можна так,
Не можна тих,
хто мужньо гинув,
Щоб знищити
фашизму рак,
Забуть, зневажить,
обділити,
Уваги, ніжності не дать…
Хто здатен так
в житті робити,
Той не людина –
підлий тать!