(книга Буття 1: 1-2)

Клекотала духовна прірва,
Та водою з думок лила,
А навколо темрява-діва,
Таємницею Світ обняла.

Ніжно Землю Нову огорнула,
Що до Неба хотіла злетіть,
То матуся Дитя пригорнула,
Коли Син пізнавав Божий світ.

У обіймах жаліла ніжно
Та ховала незрілий рух,
А над водами прірви грізно
Все витав Божий батьківський Дух.

Серце Сина наповнилось слухом
Від пісень, які Батько співав,
І вода, враз підкорена Духом,
Тихо Сину сказала слова:

• Погляд ясний вже очі мають
  І сумління хай серце пройма,
  Як батьківські пісні заспівають,
  Враз засяє Земля Нова!

Воля Батька у Сині проснеться,
Засурмить у далекий похід,
То душа вмить нова відізветься,
Бо покликав її Божий світ!