Каруселі вертихвості -
Підколодні жала злості,
Очі заздрісні, пихаті,
Затуманені, лупаті,
Води мутні та бурхливі,
Нерозбірливі і хтиві,
Петлі, ями на дорозі,
Зради в домі й на порозі -
Мов із темряви заточки,
Жалять душу
в спину мовчки.
Крутять танці
безперервно,
Вигинаються химерно,
То співають, як Сирени,
То пірнають, як мурени
З океану круговерті
(Злохитрющі та уперті),
На людину, що у Бозі,
Піджидаючи на розі
Блудних дам –
повчань брехливих,
Непостійних
та мінливих…

Ой, людино, яка в Бозі,
Скільки ж горя
на дорозі
Твою душу стереже!
Хто від нього
вбереже?

Розум гарний
та уважний,
У жертовності
відважний
До повчань Христа.
Не щез,
Як почув спів поетес
Від Горгони голови,
Її зміїв половив,
Потопив у водах Божих
Думки аспідів ворожих.
На твердий на
камінь став –
Духа велетнем постав!