Було спочатку дуже важко
Буття перемінити хід,
Думки давили серце тяжко:

• А що ж про тебе скаже світ?
  Що скажуть друзі і знайомі,
  Оточення останніх літ,
  Про те, що став служити Богу,
  І не спитав про думку їх?
  Що скажуть рідні і колеги,
  А може то є думка всіх, -
  Гадають, в дурні я пошився,
  Здіймають галасливий сміх?

Було спочатку дуже важко
Змінити хід думок, подій,
Переступити скарби цінні,
Відмовити душі своїй
У тих потіхах, що раніше
Складали сенс мого буття,
Оточення своє змінити,
Те, що спокушує життя,
Що не дає йому розквітнуть
З бруньок почутого сумління
Та добрій волі проявитись
У світлі чистого прозріння,
Набрати силу, що живе
В душі розумної людини
Та сіллю Бога береже
Її від повного розтління,
Надію на життя дає
Тим, хто твариною не став…

Зібрався силами, повстав,
Мости спалив та розірвав,
Гордіїв вузол , що тримав,
Тривожив серце, переймав, -
Одним ударом розрубав,
Сказав в собі:

• Та скільки ж можна
  Бути настільки неспроможним,
  Щоб не боротись у той час,
  Коли почутий Божий глас?!
  Коли кричить він у людині
  Проханням, в щирому сумлінні
  І люттю волі у мені,
  Яку гнобив в минулі дні,
  Коли робив не те, що знав,
  Добром у серці називав,
  А те, що друзі розуміли,
  Колеги в заздрощах цінили,
  Те, що оточення кричало,
  Любило, слухало, прощало
  І не по-людському ридало,
  Коли його не помічали…

А я пішов, дорогу вибрав,
Довірився Христу навіки,
Пройшли роки – такі тяжкі,
Але в Христі я маю втіхи:
Надію маю, віру сильну,
Сумління чисте, добру волю,
Життя, яке від смерті вільне
Та від залежності людської.

• Чи я страждаю?
• Так, буває, -
  Коли виховуюсь в Христі
  І Божий Дух мене карає -
  Тим зберігає у житті.
  По тому й бачу як Бог любить
  Мій дух і серце, бо в вогні
  Хрещення чистого голубить -
  Тим відганяє ворогів,
  Показує мені – я син Йому,
  Тому й карає не до смерті,
  А лише вчить Своєму дню,
  Закон життя вкладає в серці!

Іще страждаю, коли бачу
Людей, що Бога не сприймають,
І не бажають Його знати –
Аби лиш тільки показати,
Що вольницю від всього мають.

Кого ж ви дурите, нещасні,
Щоб марнославству потурати? -
Роки промчаться, як той вітер,
І смерть постукає до хати.
Тоді ви глянете назад,
На прокляту брахнею вдачу…

А я вас бачу наперед
І вже сьогодні гірко плачу!