Боже мій, Боже мій!
Чому Ти мене залишив
Тьмі людській на розбій
І ось уже стільки років
Ненависть її мене лиже,
Шматує, гарчить і виє,
Як зграя скажених псів?

Боже мій, Боже мій!
Вогнем запікає душу
Народу цього байдужість,
А я уже стільки років
Його розуміти мушу,
Чекаючи в спразі лютій
Правди Твоєї дружність.

Боже мій, Боже мій!
Стати щоб вірним Тобі,
Скільки ж іще мені треба
Днів, місяців, років
Терпіти невігластва лемент –
Соло богів, що ним пекло
На шабаші плоті відверто
Славить шлюби мерців?

Скільки ще, Боже праведний,
Буду в безсиллі бачити
Танців лихих мракобісся,
Слухати п’яного пісню,
Удари тернової різки,
Гієни жаркої насмішки
Борців за правду бездушну,
Які з лицем добродушним
Ділять одежу цільну,
Жереб кидають вільно,
Богів своїх призиваючи,
Готують, справу знаючи,
Для щирого серця ніж -
Із жовчі й оцту суміш?
Скільки ще чути буду
Лихі наклепи Іуди,
Хама уста брехливі,
Їх повчання глумливі,
Що ними цілують всоте
З невинністю Іскаріота?

Чую, мій Боже, серцем –
Дух Твій в мені промовляє,
Тебе розуміючи, терплю –
Слово Твоє надихає!
Вірю, мій Боже, вірю,
Що не завжди так буде,
Правда Твоя возсіяє,
Зло справедливо осуде.
І танці кривавої ночі,
Що безсоромно гуляє,
Похміллям у ній відізвуться,
Світло її покарає.

Боже мій, дуже прошу,
Дух мій прийми до Себе -
На зміну жертвам Мороку ,
Прийде життя Твого неба,
В долині смертної тіні
Заб’ють джерела відверто,
Покриють в благословенні
Готових принести жертву
І смерті повальній на зміну –
Прийде життя воскресіння,
На місце Божого Сина
Постануть Синів покоління!